Морква на городi,
У саду бджола.
Жаба на болотi
Крила розвела.

Хоче полетiти,
Тихо каже «Ква!»
Але в небо взмити
Не даЕ Москва.

Знають, знають хитрi
Клятi москалi
Те, що у повiтрi
Жаби — королi.

Що розкинув крила,
Мов зелений птах
Цiлий день парила б
Жаба в небесах.

Що могла б дiстати
Навiть до зiрок,
Що створив лiтати
Жаб зелених бог.

Але щось тримаЕ,
Тягне до трави.
Жаба точно знаЕ —
То рука Москви.

В ней залiзнi пальцi,
Як кiльцем взяли.
I трима за яйця
Жабу москалi…

Кажуть, що не треба.
Кажуть: «Ти лайно»
Але смотрить в небо
Жаба все одно.

I хоча минають
Цi тяжки часи,
Досi заважають
Жабi руськi пси.

Годi, кляте стерво,
Золота Москва
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива.

Жаба ще порине
В синю далечiнь,
Бо немаЕ нинi
Краще жаб створiнь